Люблю своє село, свій рідний край,
Люблю ліси розлогі і річки,
Проміння сонячне, що йде за небокрай,
І білосніжні легкі хмарочки.
Земля батьків зустріне всіх гостинно
Хлібцем із рук невтомних трудівниць,
У пору будь-яку, в важку годину
Пригостить вас водицею з криниць.
Це мрії край, любові і життя ,
З блакитним небом, золотавим житом,
Тут прихисток для тебе, укриття,
Зігріте сонцем, добротою й миром.
До тебе линуть всі дороги
І всі стежки ведуть сюди,
Де забуваються тривоги,
Де зігріва земля сліди...
І де не будеш ти з роками,
В своїм селі тизавжди свій,
Як не забути тата й мами,
Так не забути краю мрій.
- - - Добавлено - - -
Люблю свою деревню , свой родной край ,
Люблю леса пространные и реки ,
Лучи солнечный , идущей за горизонт ,
И белые легкие облачка .
Земля отцов встретит всех гостеприимно
Хлебушком из рук неутомимых тружениц ,
В пору любую , в трудный час
Угостит вас водицей из колодцев.
Это мечты край , любви и жизни ,
С голубым небом , золотистым рожью ,
Здесь приют для тебя , укрытия ,
Согрето солнцем , добротой и миром .
К тебе несутся все дороги
И все тропы ведут сюда ,
Где забываются тревоги ,
Где согревает земля следы ...
И где ты не с годами ,
В своей деревне тизавжды свой ,
Как не забыть папы и мамы ,
Так не забыть края мечтаний.
Це перекладений вище вірш
